Жіноча сорочка вишита технікою "Ретязь". Волинський обласний науково-методичний центр культури
1/10/2025
1/07/2025
ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ (5 КЛ.)
ОБЕРІГ "ДОМОВИЧОК"
Обері́г - чарівний предмет, призначення якого — захист свого носія або збільшення ефективності його чарівних можливостей. Вважається, що обереги можуть принести удачу, попередити про небезпеку, поліпшити стан здоров'я. З давніх пір почали користуватися небувалою популярністю обереги. Оберіг — найдревній амулет щастя і благополуччя. Віру в добро, успіх, щастя люди пов'язували з певними символами, в оберегах. Прикрашати свої будинки оберегами стало вже не тільки традицією, а навіть якимось модним трендом. Прикрашати свої будинки оберегами зародилося ще з давнини. Обереги завжди захищають людей і їх світ від негод: нечисті, захворювань (у тому числі від пристріту, псування) тощо. Весь сенс оберега в тому, щоб створити захисне поле між охоронюваним індивідом і небезпекою, магічно «захистити» охоронювану особу, зробити його невидимим і прибрати джерело небезпеки, завдати йому шкоди, злякати небезпеку або ж наділити сам об'єкт, що охороняється захисними властивостями і чинити опір злу.
З давніх часів до наших днів дійшов до нас звичай прикрашати свої домівки оберегами з природних матеріалів, які символізували здоров’я, благополуччя, щастя й достаток Обереги для будинку – Домовики, вважалися зберігачами будинку, родини, господарство кожного знаходилося під його наглядом. "Я маленький домовик Лиш добро творити звик Там, де я - весела хата, Дітьми і грішми багата..." Повір’я про “Домовика” – це вірування в присутність духа-охоронця в домі. Люди вірять, що Домовик допомагає господарям, охороняє дім від лиха та приносить щастя. У знак вдячності, господарі залишають йому їжу та напої на спеціальному місці в хаті.
Наші предки знали напевно, що «ніякий будинок не живе без домовичка». У різних культурах домовик наділяється різними образами, особливостями й здатностями. Справа всього життя домовика - турбота про підтримку статку, затишку й ладу в будинку.
У домовика - містичного невидимого «господаря» двору й будинку існує багато імен. Одні з них вказують на місце перебування домовика (хлівник, хатній, підпічник, підпольник); інші - на особливості його появи (пастень, стень), на вдачу й улюблені заняття (домовик господар домовитель, домо-витушко).
Взагалі, домовик - істота різнобічна. Він і «господар» будинку й двору, і оберігає свійських тварин, і дух предка, і «душа-двійник» самої людини.
Є в українськго домовика навіть своє свято! У цей день домовик веселиться по повній програмі - бешкетує, пустує, і вгамувати його можна тільки щедрим частуванням і повагою. Спеціально для домовика варять кашу, ставлять на печі й запрошують до трапези: «Хазяїн-панотець, прийми нашу кашу! І їж пироги, наш будинок бережи!».
28 січня за стародавніми слов'янськими традиціями святкують День частування домовика. У цей день прийнято всіляко задобрювати справжнього господаря дому
При переїзді в новий будинок для домовика готували старий стіл і зазивали його туди спеціальними замовлянями: «От тобі сани, поїдь із нами». Крім старого постола, іншими супутниками домовика при «переселенні» були діжка й кішка. Переступивши поріг новобудови, у будинок заносили ікону, діжку й запускали кішку для домовика, примовляючи: «От тобі, хазяїн, волохатий звір на багатий двір».
Домовичок з мішковини своїми руками може мати будь-який характер. Чи буде він веселим чи суворим охоронцем домівки, залежить від бажання і вибору його творця.То ж зробіть собі оберіг, і нехай він принесе у ваш дім здоров’я, добробут і благополуччя.
ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ (5 КЛ)
Лялька-мотанка: історія виникнення та традиції виготовлення
Лялька мотанка це предмет української культури, який символізує благополуччя, добро та надію на краще, є сильним сакральним предметом для українського народу.
Символіка ляльки-мотанки присутня в незалежності від того чи створювалася вона нашвидкоруч для забави дитини, чи в якості оберегу до свят. Українська мотанка знайшла своє особливе місце в культурі нашого народу.
ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ
Перші мотанки, які ще називають вузликові ляльки, беруть свій початок близько 5 тисяч років тому. Назва цього сакрального предмета пішла від слова “мотати”. На вигляд лялька мотанка це фігурка людини, зазвичай жіноча або дитяча, що виготовлена зі шматочків тканини.
Український народ здебільшого використовував ляльки мотанки в якості оберіга та талісмана для родини. Історія ляльки мотанки та традиції, що пов’язані з нею беруть свій початок в Чернігівській області, де з’явились перші прототипи цього витвору мистецтва.
Однак українці були далеко не єдиним народом, що використовував мотанки в своїх культурі. Наприклад, давні греки застосовували ляльок мотанок як жертву для пантеону Богів.
Українськими ляльками етнографи зацікавилися наприкінці XIX — початку XX ст. Ляльки з Полтавщини (так звані решетилівські) були зібрані на початку XX ст. засновником музею іграшки в Сергієвім Посаді Миколою Бартрамом (1873–1931). Чотириюрідний брат Михайла Грушевського, дослідник Марко Грушевський (1865–1938) мав колекцію давньоукраїнських ляльок, зібраних у 1900-х рр, в Суботові, Чигиринського повіту. У своїй книзі "Дитина в звичаях і віруваннях українського народу" він зазначав, що: "..в Україні, ще на початку XX століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. Причому в родині чоловіка дозволялось молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір’ю, і тим здоровіші будуть діти. А коли народжувалась дитина, то молода мати клала своїх ляльок до дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина підростала, то ляльки віддавалась їй для грання. Очевидно, цей звичай іде ще від часів матріархату, коли саме жінка була головою роду. Іноді бабуся чи мати робила ляльку нашвидкуруч, щоб «зайняти дитину», аби та не плакала. Тоді в голівку дитячої ляльки зав’язувався шматочок хліба (до цих пір така народна «пустушка» називається «куклою»), і для дитини це була і іграшка, і заспокоєння, і перший образ, який вона сприймала. І разом з тим, така «кукла» несла енергію любові, яка незримо формувала в майбутній людині підсвідоме ставлення до предків, до роду, до землі, яка її народила.
На Волині старі люди берегли пам’ять про обряд, що його проводили навесні: всім селом виготовляли ляльку – «Весну-панянку», обряджали її стрічками та свіжою травою, і відвідували сусіднє село, заходячи в ті хати, де були дівчата на виданні або хлопці на порі. Навіть городні опудала, що їх досьогодні ставлять на городах, аби відлякували горобців, напочатку були священними ляльками-охоронцями оселі й обійстя від злих духів".
ЛЯЛЬКА-МОТАНКА ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ
Для того, щоб лялька мала більш яскравий та привабливий вигляд наші предки підфарбовували шматочки тканини та наносили малюнки за допомогою натуральних барвників. Тканинна основа мотанки символізує дух та мудрість предків.
Загальний вигляд ляльки мотанки має чітко виражену голову, а ось тулуб, руки та ноги зображувались дещо схематично. На додачу до тканини використовували й інші матеріали, такі як лляні нитки, з яких робили волосся ляльки.
Одним з цікавих фактів про ляльку мотанку є те, що вона не мала чітких рис обличчя. Часто замість обличчя залишали просто білу тканину, а інколи робили хрест з тканини, який символізував сонце у слов’янській культурі. Очі ніколи не зображувалися на обличчі, адже наші предки вірили, що очі людини - це своєрідний портал між нашим світом та потойбіччям, через який може прийти недобрий дух.
Не можна не згадати й таку особливість як така, що лялька мотанка майже завжди зображалась у вигляді жінки або дитини, ляльок чоловічої статі створювали лише в якості доповнення до жіночої мотанки. Такий підхід до створення ляльок пояснюється особливим місцем жінок в світосприйнятті українських предків, а також надання ляльці образу язичницької богині родючості - Донди.
Лялька-мотанка унікальна тим, що це єдина іграшка, що не має імені. Наші предки вірили, що давши ім’я мотанці, можна потурбувати померлих родичів або викликати злий дух.
Значення ляльки мотанки в українській культурі важко переоцінити, тут вона оберіг, символ родючості та достатку!
РІЗНІ ВИДИ ЛЯЛЬОК-МОТАНОК
Наші пращури виготовляли такі види ляльок-мотанок:
- Ігрові (дитячі) - такі ляльки створювалися для забави дітей, що допомагали розвивати в малюків дрібну моторику та допомагали маленьким дівчатам відчути себе в ролі матері. До дитячих ляльок мотанок можна віднести й ті, в які обгорталась м’якушка хліба, що використовувалося в якості соски для немовлят.
- Обрядові - цей вид ляльок застосовувався для особливих подій та свят, даючи їй відповідно назву: Вербна, Наречена, Масляна, Пасхальна тощо. Часто обрядові мотанки використовувалися під час весільних обрядів.
- Оберегові - оберіг лялька мотанка мав захищати дітей та дорослих від злого духу, біди та хвороб. Такі витвори мистецтва створювалися для певних функцій: добробут та багатство, вагітність та здоров’я, злагода та щастя.
Навіть такі прості ляльки як дитячі, носили містичний та сакральний зміст для українського народу. Тому зовсім не дивним є той факт, що ігрові ляльки не лише забавляли дітей, а й виконували захисну функцію.
Лялька-мотанка не випадково не має обличчя. Адже вона виникла не як іграшка, а як сакральна річ. Вона мала прикликати дух померлої або ще не народженої людини до живих, запросити її в коло сім’ї, до столу чи до тієї дитини, яку виховувала. ВОНА виховувала, бо уособлювала дух прадавнього Предка, а відтак не дівчинка гралася лялькою, а лялька, як стара баба, передавала досвід минулого новому поколінню.
Сакральна істота з хрестом замість обличчя, символізує гармонію вертикалі (духовності) і горизонталі (земного розвитку людини), тобто допомагає гармонізувати простір. Такі іграшки повинні знаходитися на покуті зі сторони сходу сонця, над ліжечком дітей (оберігає дитину), над дверима (зустрічає і проводжає гостей)...
ОСНОВНІ ТИПИ ЛЯЛЬОК-МОТАНОК, ЩО ВІДПОВІДАЮТЬ ЗА ФУНКЦІЇ
- НЕМОВЛЯ АБО ПЕЛЕНАШКА - для оберігання сну і здоров'я немовляти. Ляльку робили у вигляді немовляти в пелюшках
- БЕРЕГИНЯ або БАБА-БЕРЕГИНЯ - для достатку, здоров'я та сімейного тепла. У середину ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та грошового достатку.
- НАРЕЧЕНА - для захисту дівчини від пристріту та зберігання її долі. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого.
СИМВОЛІКА ЕЛЕМЕНТІВ ОДЯГУ ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ
- Сорочка - уособлює три часи (минулий, теперішній, майбутній)
- Спідниця/Плахта - символ землі, родючості та зв'язку з Матінкою-Землею
- Хустка/Очіпок (головний убір) - символ зв'язку з небом, а також жіночої мудрості та статусу жінки
- Намисто/Коралі - символи достатку та багатства.
- Пояс - символ безперервності життя та захисту
- Фартушок/передниця/запаска/плат/пілка/запонка/передник - захист не лише від бруду й холоду, а й від злих духів, зурочення жінки, недоброго ока
- Вишивка/Орнаменти (геометричні, рослинні) несли побажання добробуту, здоров'я, роду, захисту, як у справжньому українському костюмі.
ЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРІВ ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ
Оскільки наші предки вірили в особливе значення мотанок, кольори, з яких виготовлялися ляльки, також відігравали велике значення:
- червоний - захист від недоброго духу та хвороб; символ життя, вогню, кохання;
- зелений - символ молодості, природи, здоров’я та відродження;
- блакитний або синій - нескінченний потік цілющої води;
- білий - символ чистоти, гармонії, що уособлював небеса;
- коричневий - означав родючість та зв’язок з Матір’ю-Землею;
- жовтий – колір пшениці, землі, фізичного світу; символізував Сонце та його життєдайну силу;
- фіолетовий – колір мудрості;
- золотий – колір Божої любові.
Під час створення ляльки мотанки міг використовуватися лише один колір або їх поєднання, в залежності від того для чого саме вона робиться та що має символізувати.
ТРАДИЦІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ОБЕРЕГУ ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ
Лялька дитяча, обрядова чи лялька мотанка оберіг створювалися з надзвичайною відповідальністю та уважністю до правил та деталей. Так, суворо заборонялося будь-що зашивати або пришивати, використовувати голки або встромляти гострі предмети у ляльку. Сам процес намотування здійснювався виключно за годинниковою стрілкою та з позитивними думками. Голку можна застосовувати лише при виготовленні одягу для ляльки і ні в якому разі не пришивати нічого до самої лялі! І Не колоти її!
Нерідко мотанки робилися й відповідно до місячного календаря:
- на повний місяць - для надання ляльці захисних та оберегових функцій;
- на спадний місяць - створювали ляльку мотанку як протидію хворобам та невдачам;
- на ріст місяця - для успіху в будь-яких справах.
Заборонялося створювати ляльок у п’ятницю та неділю, адже за віруваннями наших предків ці дні належали богині жіночої працелюбності та рукоділля Макоші.
Мотанку виготовляють без використання швів, для кріплення застосовують нитки, якими просто обгортають деталі, закріплюючи їх вузликом. Лялька повинна мати хрестоподібний вигляд. Голову цього витвору мистецтва створюють за допомогою шматка тканини, у який вкладають моток ниток або тканини. Після того, як тіло ляльки створене додають волося та оздоблення, тут немає чітких правил, все залежить лише від фантазії митця.
Кожна лялька-мотанка є унікальним витвором мистецтва, вигляд якої напряму залежить лише від творця та його бачення. Мотанка стала невід’ємною частиною культури та традицій українського народу, передаючись від покоління до покоління крізь роки та сторіччя.
Сучасна лялька мотанка з хрестом на обличчі зустрічається у роботах відомого дослідника української народної іграшки та етнографа Олександра Найдена з більш точною назвою — «лялька-княгиня». Зазвичай у своїх книгах він їх завжди називає: «лялька» або «традиційна народна лялька», «вузлова лялька».
Книга «Парадокс української ляльки» Олександра Найдена 2016 року є квінтесенцією наукової роботи автора протягом життя. Ґрунтуючись на багатолітніх дослідженнях, автор пояснює ляльку-княгиню не лише як іграшку, а як елемент обрядового минулого пов'язаного зі світотворенням. О. Найден наголошував, що ляльки зроблені на продаж не є жодними оберегами, а відносяться лише до розряду сувенірної національної екзотики. Оберегами стають родинні «адресні» ляльки зроблені від людини до людини.Завдяки дослідженням Олександра Найдена, з забуття постала не просто ігрова дитяча лялька, а саме та лялька-княгиня, що є захисницею та оберегом. Лялька-княгиня постає в образі провідника між тисячолітньою українською культурою та сьогоденням.
12/11/2024
11/01/2024
10/16/2024
1/24/2024
Українське намисто: історія, символіка, види прикрас
Українське намисто: історія, символіка, види прикрас
Історія і символіка намиста
Намисто – одна з найдавніших традиційних прикрас України. З давніх давен прикраси на шию виконували одразу дві функції – декоративну та захисну. Так, наприклад, найголовніші оберегові прикраси носились на тілі – хрестики, обручки. Браслети, а ті, що виконували більше декоративну функцію, носились поверх одягу й свідчили про достаток родини. Так, наприклад, вісім разків коралів коштували немало, як пара волів.
Українки завжди були дуже вишуканими, а тому слідкували за модою і особливо цінували прикраси. Вважалось, що вийти на вулицю без намиста, те ж саме, що вийти голою. Тому в кожної газдині була велика кількість прикрас, стрічок, гердан. З плином часу та моди намисто змінювалось за формою, кольором, своїми матеріалами... (продовження)
5/18/2023
3/13/2022
Підписатися на:
Коментарі (Atom)